Лісова сертифікація – це діяльність, під час якої орган сертифікації (аудиторська компанія) здійснює незалежну оцінку відповідності ведення лісового господарства певним екологічним, економічним і соціальним вимогам. Таким чином, оцінюється повний комплекс лісогосподарських робіт, заходів і управлінських рішень від посадки лісу і до заготівлі деревини в порядку рубок головного користування.
Нині питання сертифікації лісів – активне світове явище. Протягом останніх років і в Україні воно починає набирати обертів. Експерти зазначають, що рівень ведення лісового господарства в Україні загалом відповідає сучасним міжнародним вимогам. Однак, під час сертифікаційних перевірок (аудитів) лісогосподарські підприємства України зустрілися з певними складнощами і, як результат, з багатьма зауваженнями з боку аудиторів, що у ряді випадків призводить до призупинення або припинення дії сертифікатів.
Лісова сертифікація включає дві складові. Перша, це сертифікація системи ведення лісового господарства, а друга – сертифікація ланцюга постачання продукції. Під час першої відбувається оцінка відповідності лісового господарства певним вимогам (стандартам), друга торкається налагодження системи відстеження руху деревини та іншої продукції з сертифікованих лісових господарств до споживача через усі етапи трансформації сировини в готову продукцію, призначену для використання кінцевим споживачем. Таким чином, якщо перша складова безпосередньо стосується лісових господарств, то друга – деревообробних і лісоторговельних підприємств, які використовують деревину з сертифікованих лісів.
Дуже швидко ідеї лісової сертифікації, як ринкового інструменту переходу до сталого лісового господарства, поширилися по всьому світу. Нині за різними схемами сертифіковано 394 млн. га, що відповідає 10% усієї площі лісів світу. За оцінкою експертів, потенціал ринку сертифікованої лісопродукції становить 27% від світового обсягу заготівлі круглого лісу. Найавторитетнішою і найпоширенішою на ринках лісопродукції визнана міжнародна схема лісової сертифікації – ЛОР. За її стандартами сертифіковано 168,3 млн. га лісів у 80 країнах світу, їй належить щонайменше 70% ринку сертифікованої лісопродукції.
Лісове господарство оцінюється на відповідність принципами та критеріями Лісової опікунської ради, зокрема:
- Відповідність чинному законодавству, критеріям і принципам Лісової Опікунської Ради. Він означає, що ведення лісового господарства має відповідати чинному законодавству України, міжнародним договорам та угодам, що ратифіковані Україною, а також принципам і критеріям ЛОР.
- Стосунки з місцевим населенням і права працівників. Принцип вказує на те, що лісогосподарська діяльність має підтримувати або поліпшувати у довгостроковій перспективі соціально-економічний добробут працівників лісового господарства і місцевих громад.
- Вплив на навколишнє природне середовище. Цей принцип означає, що ведення лісового господарства повинно забезпечувати збереження лісового біорізноманіття і пов’язаних із ним цінностей, водних ресурсів, ґрунтів, а також унікальних і нестійких лісових екосистем і ландшафтів, підтримуючи тим самим екологічні функції та цілісність лісу.
- План заходів щодо ведення лісового господарства. Зміст цього принципу полягає в тому, що план заходів ведення лісового господарства, складений із урахуванням масштабу та інтенсивності проведених робіт, повинен існувати в письмовому вигляді, виконуватися і вчасно уточнюватися. В ньому мають бути чітко сформульовано довгострокові цілі і завдання ведення лісового господарства, а також способи їхнього досягнення.
- Моніторинг і оцінка. Цей принцип означає, що відповідно до масштабу та інтенсивності лісогосподарських заходів має вестися моніторинг за станом лісу, обсягом лісогосподарської продукції, ланцюгом від заготівельника до споживача, лісогосподарськими заходами, їх соціальними та екологічними наслідками.
- Збереження особливо цінних лісів. Ведення лісового господарства в особливо цінних для збереження лісах має сприяти підтримці або поліпшенню певних характеристик цих лісів. Прийняття рішення щодо особливо цінних для збереження лісів має плануватися дуже обережно, прискіпливо враховуючи всі можливі наслідки.
Більш ніж десятирічний період лісової сертифікації дав можливість виявити сильні й слабкі сторони сертифікації лісових господарства.
Серед сильних сторін слід назвати такі:
Лісова сертифікація наявна в законодавстві України. Достатньо зазначити статті 35 та 56 Лісового кодексу, які визнають лісову сертифікацію невід’ємною частиною організації лісового господарства.
Підприємства галузі характеризуються доволі високим рівнем лісогосподарського виробництва. За оцінкою експертів, підприємства лісового господарства системи Держпісагентства України у середньому на 70% відповідають вимогам лісової сертифікації.
Централізація частини управлінських функцій забезпечує високий рівень виконавської дисципліни, керованості, контролю й обліку. Це важливий аспект саме в разі застосування групової сертифікації.
Система охорони лісів – розвинена і дає можливість реалізовувати ефективні заходи з попередження лісопорушень та боротьби з незаконною заготівлею деревини.
Слабкими сторонами підприємств під час виконання вимог лісової сертифікації є такі:
Відсутність досвіду роботи на зовнішніх ринках в умовах формування ланцюга постачання і взаємної залежності контрагентів. Ідеться про факти, коли недбале ставлення до взятих у процесі сертифікації підприємствами зобов’язань призводило до фінансових та іміджевих втрат по всьому ланцюгу пов’язаних між собою партнерів.
Відсутність стратегії розвитку лісової галузі з урахуванням вимог лісової сертифікації. На даний час не визначено порядок проведення сертифікаційних робіт, критерії прийняття рішення щодо доцільності сертифікації, послідовності та черговості сертифікації лісогосподарських підприємств тощо.
Консервативність сприйняття новітніх підходів і принципів, зокрема з питань екологізації лісового господарства. Лісове господарство досі сповідує сільськогосподарський підхід («садіння – збір урожаю») поступово замінюючи природні ліси на штучні зі спрощеною ценотичною структурою та нестійкими до несприятливих біотичних і абіотичних чинників.
Розвиток лісової сертифікації – це не тимчасове явище. Це яскраве свідчення подальшої глобалізації виробництва і вияв екологічно відповідально ставлення до споживання в світі.
Найближчим часом для України найбільш вагомим мотиваційним чинником, який прискорюватиме процеси сертифікації на підприємствах лісової і деревообробної галузей, залишатиметься регламент Європейського Союзу № 995/2010 «Про вступ у дію зобов’язань підприємств, які поставляють на ринок деревину та продукцію з неї». Відповідно до цього документу імпортеру заборонено ввозити на територію ЄС деревину та вироби з неї незаконного походження, починаючи з 3 березня 2013 року. Регламентом передбачено, щоб оператори (імпортери) налагодили систему «належної перевірки» законності джерел походження деревини. Водночас, законодавчий акт передбачає, що така система «належної перевірки» може включати сертифікацію або інші процедури незалежної верифікації. Таким чином, на даний час ЛОР працює над тим, щоб сертифікаційні вимоги міжнародної неурядової організації повністю узгоджувалися з обов’язковими вимогами ЄС. Передбачається, що з сертифікатом ЛОР, підприємства не тільки отримують доступ на екологічно чутливі та більш прибуткові ринки розвинених країн, а й одночасно забезпечуватимуть виконання обов’язкових вимог ЄС.
Філія «Чортківське лісове господарство» вже отримала сертифікат FSC (за схемою Лісової Опікунської Ради). Це свідчить, що наша продукція відповідає міжнародним стандартам.
Сертифікат FSC (за схемою Лісової Опікунської Ради)